Критичний текст про творчість художниці Лілії КалужіноїУ листопаді 2022 року художниця Лілія Калужина взяла участь у міжнародній колективній виставці «Метафізичні перспективи», яка відбулася в Галереї Transvisionismo в Кастелл’Аркуато. Куратором заходу виступила мистецтвознавець Марія Палладіно, яка зібрала митців, що досліджують метафізичні та психологічні теми. Твори Калужиної викликали захоплення завдяки унікальній візуальній мові та глибині емоцій. Серед учасників події були професор Роберто Боккалон, президент Міжнародної асоціації мистецтва і психології, та професор Аделло Ванні, відомий психіатр. Роботи Калужиної отримали високу оцінку за символізм та вміле використання кольору, які занурюють глядача у метафізичний світ. Її участь у «Метафізичних перспективах» підкреслює її художню еволюцію, що поєднує сюрреалістичні впливи з метафізичними дослідженнями, і зміцнює її позиції в сучасному мистецькому просторі.
ЛІЛІЯ КАЛУЖИНА
Контамінації, мінливі відтінки та змішання створюють символічні образи у роботах Лілії Калужиної. Емоції та емпатія лежать в основі її художнього процесу, де переважають емоційні сюжети, що прагнуть спілкуватися опосередковано, миттєво торкаючись чутливості глядача, а не передаючи надто очевидне послання. В основі всього — наша здатність сприймати та перетворювати це на емоцію: тому ми бачимо переважно природні пейзажі, простори полів, моря та річки, квіти, часто пейзажі дитинства, глибоко вкорінені у уяві, а також музичні інструменти, людські та тваринні фігури.
Фігури набувають невизначеної фізіономії, без чітко окреслених рис, що робить їх універсальними для всього людства, створюючи ефект ототожнення: кожен може зануритися в одну з картин художниці, впізнати себе в зображеній дії чи ситуації, відчути себе частиною цього та розділити емоційні ефекти. У цьому контексті універсальності художниця любить експериментувати, дозволяючи глядачеві зіграти свою роль, стаючи певною мірою співавтором твору, оскільки, за її словами, мистецький твір має спонукати до запитань, стимулювати до розуміння того, чому він був створений саме так.
Художниця віддає перевагу використанню різко контрастних кольорів, із домінуванням теплих тонів: червоних і оранжевих для яскравих заходів сонця, а також зелених і бірюзових для оживлення морських хвиль та атмосферності неба. Останнім часом її палітра стала складнішою, включивши сірі, холодні блакитні та коричневі земляні відтінки, щоб відобразити біль та страх її українського народу, пригніченого війною.
Це демонструє ще одну притаманну її мистецтву рису: майстерну мімікрію, через яку твір виникає з глибин підсвідомості, перетворюючись на колірні рішення, здатні передати важливий внутрішній зміст. Її мазки фрагментовані, виражені штрихами, комами та завитками, які вплітають кольори в поверхню полотна безперервно, в ідеальному експресіоністському стилі, з відтінками сюрреалізму та символізму, забезпечуючи тривале та оновлене захоплення твором.
Марія Палладіно
